Дихання – це те, чим ми зайняті безперервно протягом усього дня; зазвичай ми дихаємо несвідомо, але іноді і усвідомлено. Так чому подих грає таку важливу роль в житті кожної людини, і особливо в його повсякденній садхані?
23 березня 2012 року я одержав посвячення, Шактіпат, в Атма Крія Йогу. Це був самий благословенний день в моєму житті, і саме тоді я познайомився з моїми Вчителями Крія Йоги – Парамахамса Вішванандою та Махаватаром Бабаджі.
Протягом всього курсу я був у піднесеному настрої і щодня старанно практикував новознайдений дар, але через два тижні метушливих метань між практикою Атма Крія Йоги і роботою все ж відмовився від рутини, яку спершу встановив. Однак мені дуже пощастило придбати нову прекрасну звичку, скарб, переданий Вчителями – Джапа Крію, яку я міг практикувати в дорозі.
Мене надихнув на це мій учитель АКЙ Рошан. Незабаром ця чудова звичка глибоко вкоренилася в моєму житті. Я пам’ятаю, як раніше практикував джапу, сидячи за кермом і слухаючи гучну музику. Спочатку я більше зосереджувався на читанні Божественного Імені, ніж на музиці, але поступово починав тихенько бурмотіти вголос, і в кінці кінців щосили співав під музику.
Щоб зрозуміти, що найважливішою частиною Джапа Кріі є дихання, мені потрібно був майже рік. Через рік щоденної практики Джапа Кріі я почав відчувати потік прани в області третього ока. І вже кожен день з нетерпінням чекав цього відчуття прани, що проходить крізь моє третє око при повторенні Божественних Імен.
Все стало ще цікавіше під час мого першого візиту в Шрі Піта Нілая. Парамахамса Вішвананда тоді був в подорожі. Я скористався цією можливістю, щоб вивчити традиції ашрама, включаючи малювання тілака на лобі. Через три дні носіння тілака я почав відчувати деякий тиск в області третього ока. Спершу я відмахнувся від цього відчуття, вирішивши, що воно виникло в результаті частого нанесення малюнка. Однак, воно тільки посилювалося з кожним вдихом під час практики Атма Крія Йоги. А коли я нарешті зустрів Парамахамса Вішвананду, і зовсім перейшло в якийсь гул.
На жаль, як тільки я повернувся додому, ці відчуття притупилися, але все ще присутні під час щоденної Садхани і щотижневого Ом-Чантінгу. Майже рік по тому мені пощастило зустрітися з Парамахамса Вішванандою вдруге. В Його присутності цей гул в області третього ока незмінно повертався, а крім того я став відчувати свою серцеву чакру. Коли моя садхана ще сильніше поглибилася, я зрозумів, що відчуття потоку прани безпосередньо пов’язано з диханням.
Усвідомлене дихання допомагає утримувати увагу в теперішньому моменті під час кожної дії. І головне, воно допомагає усвідомлювати Божественне, що виникає з глибини душі і всього, що нас оточує. Воно сприяє нашій синхронізації, гармонії і єднанню із Всесвітом. В результаті ми отримуємо можливість вийти за межі розуму і усвідомити Божественне в усьому сущому. Всі, хто практикує садхану з ретельністю і Любов’ю, Милістю Вчителів безсумнівно випробують цей прогрес усвідомлення. І коли це станеться, ми увійдемо до числа небагатьох благословенних, що реально отримали цей досвід, про який досі тільки чули із книг і міфів!
