Нещодавно мене запитали, який основний постулат, на мою думку, мої учні отримали з курсу Атма Крія Йоги. Що ж, відмінне питання. Мені б дуже хотілося, щоб крім запам’ятовування технік учні засвоїли ключовий принцип – просто зроби це. Забавно, що цей слоган (прим.: “Just do it”) однієї всесвітньо відомої компанії актуальний і щодо духовного шляху. Але, чесно кажучи, я хотів би, щоб мої учні просто практикували. Не потрібно нічого очікувати – ні якихось незвичайних почуттів, ні особливих моментів, ні великих осяянь або чогось подібного. Головне – робити. Милість Вчителів присутня в техніках. Нам не потрібно знати, як саме вони працюють або що конкретно ми отримуємо. Техніки – не просто вправи: це буквально і шлях, і мета цього шляху. Це обмін любов’ю, коли ми отримуємо благословення Садхани і відчуваємо повну довіру до істинних Вчителів.
Я зустріла Парамахамса Вішвананду восени 2014 року, і на той час уже близько року була посвячена у Атма Крія Йогу. Незважаючи на те, що під час проходження курсу практика здавалася мені напрочуд знайомою, з тих пір я більше не практикувала. Я зверталась до практики вкрай рідко – хіба що перед грою за свою університетську команду, коли морально до неї готувалась. І не більше того. Та ще іноді приходила туди, де навчалась Кріі, щоб взяти участь в ОМ Чантінгу. Все змінилося коли я зустріла Парамахамса Вішвананду, і в кінці короткої бесіди Він сказав: «Обов’язково практикуй [мою] Крію!» Я пішла Його вказівкою і стала практикувати. Коли б я не згадала про практику – в будь-який час, за будь-яких обставин – я виконувала її. В голові щось прояснилося, і я завжди пам’ятала про те, щоб присвятити себе моїй дисципліні – практиці Атма Крія Йоги.
Незважаючи на те, що я досить ледача, мені якимось чином вдавалося підтримувати дисципліну в практиці. Спершу я відводила на неї близько 30 хвилин, але потім, коли стала помічати все більше і більше змін, час практики став зростати. Тоді в мені почала прокидатися любов, а в серці повернулися почуття. Нарешті я стала насправді щось відчувати у своєму житті. Тепер я присвячувала практиці чимало часу, старанно сидячи в джапа Крії стільки, скільки потрібно. Поступово у мене відбулися деякі внутрішні зрушення. Я сама побачила ці зміни. Як саме ти змінюєшся, важко висловити словами. Але зміни виразно трапилися. Я стала приймати речі такими, якими вони є. Крім того, тепер я відчуваю себе більш підготовленою до всього, що відбувається на моєму шляху. Я відчуваю велику близькість до Божественного і більш глибоку довіру до Бога. Тепер в моєму житті більше радості і задоволення, яких не було до регулярної практики. Сподіваюся, що мої учні також візьмуть на себе зобов’язання просто робити це. Нехай навіть ми насправді не розуміємо, як все працює, і довгий час можемо не відчувати очевидних змін – я твердо впевнена в тому, що це потрібно робити. Ми повинні продовжувати рухатися вперед, іноді просто ігноруючи думку і кажучи йому: «На сьогодні досить». Зробіть на одне коло більше, ніж зазвичай. Зробіть максимум, а не мінімум. Спробуйте і просто зробіть це, і подивіться самі, які зміни відбудуться, коли ви відмовитеся від очікувань і почнете діяти. Просто неймовірно, якою стає людина, коли вона практикує і стимулює свій духовний ріст.
