Насправді, цього дня також шануються два великі воїни, їм було 9 і 14 років, цього дня вони були вбиті. Це двоє синів Ґуру Ґобінд Сінґха. І чудово бачити ту віру, яку мали ці сини, їх не змогли обернути в іншу віру. Це показує, наскільки віра є важливою.
Ми чіпляємося: “О, ви знаєте, те, що зараз відбувається, який зараз світ …” Ми завжди думаємо, що в минулому все було чудово. Ми завжди уявляємо, що в минулому все було добре. Нічого не було добре. Якби все було справді добре, тоді навіщо цьому великому воїну було б віддавати своє життя? Навіть Ісус прийшов. Якби 2000 років тому все було добре, Ісус не прийшов би і не прийняв би хреста. Якби все було добре 5000 років тому, Кришни не було б на війні Магабхараті.
Ми завжди приукрашуємо речі, забуваємо, коли це сталося. Якщо ми шануємо шастри, то побачимо, де були всі ці демони? Вони не прийшли колись пізніше, тоді вони вже існували. Шастри писалися не з того розрахунку, що: “Ааа, у майбутньому люди будуть поганими, тому шастри треба написати”. Ні, вони писалися і для того часу також. Ми думаємо, що шастри призначені для сьогодення, але вони були написані… мудреці повинні нагадувати людям. Чому, думаєте, там багато написано про брагмачар’ю? Тому що тоді потрібно було нагадати про важливість брагмачар’ї, ґрігастги, важливість того, що відбувалося в конкретний час.
Те саме й зараз. Як я вже сказав, ви живете минулим, уявляючи, яким прекрасним воно було, і ви так сильно турбуєтеся за майбутнє, наскільки жахливим воно буде, що ви пропускаєте найпрекрасніше. Навіть краса “в цей момент”, що ви з цим робите? Ви турбуєтеся, ви так кидаєтеся в захват від того, що зараз реалізуєте всі свої бажання, що навіть не насолоджуєтеся цим моментом.
Це час для святкування. Я маю на увазі не лише таке святкування (вказуючи на святковий стіл). Ви повинні святкувати саме життя, красу самого життя, яке подарував вам Господь. Коли ви святкуватимете? Коли не залишиться часу? Не чекайте, коли цей момент настане святкуйте кожен момент свого життя. І якщо ваше життя не схоже на свято – зробіть його таким! Ви повністю несете відповідальність за своє життя, ніхто інший. Ніхто не навчить вас, як зробити себе щасливим. Або як зробити себе нещасним – ну в цьому ви самі експерти, навіть учити не треба. Але просто пам’ятайте, що ви маєте святкувати, розвиватися. Не дивіться у майбутнє, не дивіться у минуле – робіть зараз, але насолоджуйтесь кожним моментом. Ви побачите, як тільки це зміните, все життя трансформується.
Тому посланці, святі, мудреці приходять, щоб нагадати людству про це, хоча їхнє життя не було таким чудовим. Але чому ми пам’ятаємо їх? Тому що в цей момент вони залишили слід. Якби вони не залишили слід, ми б не прийняли їх як приклад. У світ приходять і йдуть мільярди людей, чому пам’ятають лише кількох? Тому що вони страждали? Ні. Але через те, про що вони нагадували людству, кожній людині.
Віками вони нагадують нам, віками святі, мудреці, ріші все ще приходять і нагадують, але хіба ми готові слухати? Ми слухаємо лише те, що хочемо почути. А те, що не хочемо почути, намагаємося уникнути. Думаємо, що це не для нас, це для когось іншого. Таке у нас ставлення: «Те, що Ґуру каже – він каже це для когось іншого, не для мене. Тому що я досконалий! Я вищий за всіх інших». Але це не так.
Навіть коли приходить аватар, він відіграє роль відповідно до того, які події повинні відбутися. Звичайно, якщо розумом ви не розумієте глибини цього, ви починаєте додумувати, фантазувати. Завжди чудово нафантазувати собі щось. Те, що відбувається зараз – давайте перенесемося на 2000 років наперед. Як це буде виглядати? Як гарна історія, чудова історія. Можливо, вас усіх і не згадають. Принаймні, можливо, згадають Свамі Вішвананду. Можливо! І вони всіх ідеалізуватимуть: «…бо він був такий і такий. І люди навколо нього також були великими людьми». Ми ідеалізуємо речі.
У «Магабгараті» ви ясно бачите, що так, Кришна був там, але також були присутні і лиходії. Попри те, що сам Бгаґаван був там. Він нічого не ідеалізує. Але Він вільний і умиротворений. Нам же подобається все ідеалізувати, прикрашати. Чому? Тому що це те, що ми хочемо почути. Про реальність ми не хочемо слухати. Ми хочемо слухати про гарні фантазії, чіплятися за ці фантазії та створювати на їх основі свою реальність. Але щоб жити насправді… Саме це Кришна пояснював Арджуні: «Будь собою. Зроби що небудь. Зміни відбудуться лише тоді, коли ти будеш самим собою».
Думаєте, святі були божевільними, щоби говорити такі речі? Коли вони говорили: «Живи певним чином». Чому, думаєте, вони так казали? Хіба вони це говорили для людей у майбутньому? «А, ось пізніше ви будете жити ось так». Ні! Вони говорили це для людей, які жили у той час! Бо на той час люди вже деградували. Не про минуле, вони говорили про той поточний момент.
Але розум людини починає говорити: «Аа, в минулому було ось так і ось так. Було чудово». Не було! Розкажіть мені про минуле, коли все було чудово. Ніколи такого не було. Можна тільки відмахнутися, щоб забути про щось. Найдавнішим із існуючих книг близько 6000 років. І навіть у тих книгах говориться: “Наш час – жахливо, але минуле було прекрасним”. І ви теж продовжуєте це казати. Ви завжди дивитесь у минуле. Ні, будьте зараз, живіть теперішнім, і зробіть своє життя кращим і трансформуйте його на радість і щастя. Не думайте, що коли ви потрапите на Вайкунтгу, ви будете щасливі – ви все ще будете жалюгідними. Двері Вайкунтги зачиняться на всі замки.
Що таке Вайкунтга? Саме це слово означає “місце без будь-яких обмежень”. Ви зможете з цим впоратися? Без будь-яких обмежень! Чи зможете впоратися?? Ви, які настільки загрузли в обмеженнях тут, хочете відправитися в місце, де немає обмежень?! Як ви зможете впоратися із цим? Ви повинні прийти до стану безмежного розуму тут, тоді тільки ви зможете з цим впоратися. Але тут ви живите всі свої емоції, всі свої почуття обмеженнями і все ж таки хочете вирушити на Вайкунтгу, де немає жодних обмежень і перешкод. Як ви впораєтеся? А? Це неможливо!
Тож почніть змінювати своє життя зараз, станьте щасливими зараз. Не чекайте, що пізніше ви станете щасливими. Цього ніколи не станеться. Зробіть кожен момент життя святом, святкуйте саме це життя. Святкуйте ту людяність усередині вас, любов, яку Господь дав вам усередині – святкуйте це! Тому ми шануємо всіх великих душ, які втілилися, бо вони нагадують про це всім. Вони нагадують не про фантастичні історії, що сталися у минулому. Ми можемо взяти це як приклад, але ми маємо завжди дивитися на себе.
Бажаю всім вам щасливих свят, святкування життя. Я не святкую життя Ісуса, Він святкував своє життя, Він помер і воскрес. Це Його життя. Святкуйте своє життя. Саме такий приклад Він і дав, тому Його розіп’яли на хресті. Тому Його вбили. Якби Він говорив приємні речі, думаєте, Його б хотіли вбити? Ні. Але оскільки Він виступав проти, то не казав їм те, що вони хотіли почути. Тому багато з цих великих душ було вбито.
Святкуйте своє життя! Джай Ґурудев!
