Перечитуючи записи в своєму щоденнику, які я робила років в двадцять п’ять, я дивувалася тому, як сильно на мене тоді впливала фобія прихильності. Вона нерідко зустрічається у жінок у віці від двадцяти до тридцяти років.
Необхідність присвятити себе чомусь одному, будь то партнер, кар’єра чи духовний шлях, часто викликає у нас опір. Занадто велика спокуса залишатися вільним, щоб перепробувати все нове, що пропонує життя. Адже слідувати одним маршрутом – це нудно. Відверто кажучи, перспектива зробити вибір на користь одного партнера, або кар’єри, або техніки медитації, або Ґуру на все життя може здаватися лячним.
Тепер, коли мені за тридцять, я, озираючись назад, розумію, наскільки сильна була моя фобія прихильності, і які важливі кроки я зробила, щоб раз і назавжди від неї позбутися. Ось моя історія.
ЯК ФОБІЯ ПРИХИЛЬНОТСІ РУЙНУВАЛА МОЄ ЩАСТЯ
Зараз моє життя розділилось на пре-медитацію і пост-медитацію, і різниця між ними приголомшує. У 24 роки я переїхала з рідного Торонто в Нью-Йорк. Тоді я була сповнена амбіцій і прагнула до кар’єрного росту, і ми разом з моїм честолюбним і успішним бойфрендом гналися за журавлем в небі.
Чотири роки по тому ажіотаж вщух, кар’єра розвивалася повним ходом, а відносини дозріли для наступного кроку. І тут спрацювала моя фобія прихильності. У мені стало стрімко наростати приховане переконання, що я недостатньо хороша для всього цього. У підсумку я прийняла імпульсивне рішення залишити Нью-Йорк і переїхати в Лондон.
А в Лондоні все повторилося. Моя кар’єра пішла вгору, зародилися нові відносини з дійсно хорошим хлопцем. Але як тільки життя почало налагоджуватися, в мені знову прокинулося це жахливе відчуття, яке було частиною моєї системи переконань, і воно знову нашіптує, що я не гідна нічого хорошого.
Ця потворна фобія, яка засіла в моїй голові, злобно диктувала, що я не заслуговую благополуччя. І, підсвідомо їй підкоряючись, я сама прирікала себе на нещастя. Я розбила серце того славного хлопця, кинула друзів і сім’ю, і занурилася в жалість до себе.
А потім сталося щось чарівне. Цьому передувала ціла низка подій, які, як я тепер знаю, були частиною божественного плану, щоб допомогти мені в найтемніші часи. Зрештою я взяла участь у груповій медитації, яку вів друг мого приятеля. І попалася на гачок!
Потім обставини склалися так, що я відкрила Атма Крія Йогу, і з тих пір моє життя змінилося. Це була найпотужніша медитативна техніка, яку я знайшла після шести місяців пошуків і випробувань за все, до чого могла дотягнутися.
СИЛА АТМА КРІЯ ЙОГИ
Я включила медитацію в своє повсякденне життя. Тільки тоді моя фобія нарешті затихла, і голос мого ненависного «я» поступився місцем люблячому. Я сідала на подушку для медитації, прислухалася до свого серця і замість сумнівів і негативу відчувала підтримку і безумовну любов. Я в молитві просила керівництва в своїй медитації, і з часом нерішучість пішла. Я закривала очі, посилаючи любов своєму візаві, і непрості відносини легшали і теплішали. Так поступово моє життя докорінно змінилось.
Але найважливіше те, що, дотримуючись цього голосу любові, я нарешті знайшла в собі мужність присвятити себе хлопцеві, з яким зустрічалася. Наші відносини в результаті не склалися, але це не має значення. Важливим є те, що я дізналася, які жертви потрібно принести, всерйоз присвячуючи себе комусь або чомусь одному.
Коли ви по-справжньому віддані, то повинні бути готові пожертвувати всім іншим, чого жадає ваш розум. Потрібно дотримуватися зробленого вибору незалежно від того, скільки привабливих перспектив перед вами відкривається, намагаючись збити зі шляху.
ВАША СИЛА В ПРИХИЛЬНОСТІ
На щастя, подолавши свою фобію за допомогою медитації, я змогла застосувати цей досвід до моїх наступних відносин, роботи та духовного шляху. Випробувавши безліч різних технік, я змогла розпізнати силу Атма Крія Йоги і присвятити їй все своє життя.
Я зверталася до багатьох духовних шляхів і різних вчителів, і усвідомила, що єдиний шлях для мене – той, яким веде Парамахамса Вішвананда. І змогла смиренно присвятити себе Йому як своєму Ґуру, ставши Його послідовником.
Цей урок прихильності допоміг мені зробити остаточний вибір на користь одного Ґуру, одного шляху і однієї техніки медитації, і, нарешті, зосередитися на тому, щоб стати щасливою в своєму виборі. Коли ви приймаєте свій вибір, то більш повно приймаєте і самого себе, і навіть у важкі часи можете жити з самим собою в ладу. Зрештою, хіба прийняття і мир із самим собою не варто прихильності?
