Давайте сьогодні кинемо виклик нашому способу думок, звичок і дій; обмеженням і бар’єрам, які ми самі собі встановили. До тих пір, поки в повсякденній рутині людини не виникає значного дискомфорту, природна тенденція розуму – залишатися інертним. Усвідомлення того, що людині потрібно щось змінити в своєму житті, звичках або відносинах, зростає зі щоденною практикою медитації та йоги. У період кризи можливості для трансформації експоненціально зростають. Особистий прорив – ось що змінює хід вашого життя в майбутньому і гарантує, що все вже ніколи не буде колишнім. Щоб усвідомити, що саме вимагає внутрішніх особистих змін, розум повинен заспокоїтися, і тоді ви, занурюючись в глибини внутрішнього «я», зможете отримати доступ до мудрості вашого серця. Просто Медитація Бгакті Марги – це набір нескладних технік, які допоможуть вам зробити крок від розуму до серця і досягти внутрішньої рівноваги.
Перш ніж перейти до деталей, хочу поділитися з вами вправою на усвідомлене коротке дихання. Практикуйте його всякий раз, коли відчуваєте занепокоєння, нервозність, страх і т. д. Один з основних постулатів медитації і йоги полягає в тому, що розум і дихання взаємопов’язані. Що відбувається з нашим диханням, коли ми панікуємо або відчуваємо страх? А яке воно, коли ми перебуваємо в спокої? Велику частину часу наше дихання знаходиться під контролем розуму. Але чи знаєте ви, що за допомогою дихання можна повернути цей процес назад і взяти під контроль свій розум?
Візьміть паузу, сядьте прямо, закрийте очі і вслухайтеся в своє дихання. Повільно вдихніть і повільно видихніть три рази. Продовжуючи прислухатися до дихання, тричі вдихніть Любов і видихніть Спокій. Якщо розум блукає, поверніть його до свого подиху. Продовжуйте самостійно стільки, скільки забажаєте.
Як самопочуття? Розум заспокоїти так просто, чи не так? В такому стані набагато легше вводити якісні зміни.
У чому людський розум по-справжньому хороший, так це в неспокої. Ми турбуємося про майбутнє, якого не знаємо, і про минуле, яке не можемо змінити. Основною причиною занепокоєння часто є страх. Страх перед якоюсь уявною подією або навпаки, страх того, що воно не відбудеться. У випадку з COVID-19 це страх смерті і невідомості. Якісний прорив відбувається тоді, коли ми знаходимо в собі сили поглянути своїм страхам в обличчя і нівелювати їх за допомогою розрізнення і міркування. Сталося щось з кимось із нас в цей самий момент? Ні. Але це не означає, що ми не приймаємо запобіжних заходів; це нерозумно. І це не означає, що у нас немає планів на майбутнє і ми просто сидимо склавши руки, не шукаючи виходу, тому що в іншому випадку це просто лінь. Це означає, що ми не витрачаємо нашу дорогоцінну енергію на занепокоєння про все це, а перенаправляємо її на позитив і пошук рішень. Незаперечний факт, що в даний конкретний момент, прямо зараз, ми всі перебуваємо в цілості й збереженості незалежно від того, що чекає нас в майбутньому. Хіба не так? Як тільки ми це визнаємо і приймемо, нам буде легше жити в теперішньому моменті або в даний час. Крім того, найбільше, що ми можемо зробити в будь-якій конкретній ситуації – докласти максимум зусиль.
Що значить жити в теперішньому моменті? Велику частину часу ми живемо так, як ніби життя вічне, забуваючи, що найвірніша річ в нашому житті – це смерть. Одного разу ми всі помремо. Смерть (яка для деяких рівнозначна COVID-19) не вибирає. Одного разу вона постукає до вас у двері незалежно від вашого культурного походження, соціального стану, релігії, статі чи віку. Жити в теперішньому – значить жити кожен день так, ніби це останній день вашого життя.
Але як можна проживати кожен свій день як останній? Подумайте над цим прямо зараз, прислухаючись до свого подиху.
Ось деякі питання, які кожен з нас може собі задати і чесно на них відповісти для більш глибокого роздуму, самоаналізу і, в кінцевому рахунку, особистого якісного зрушення.
Як би ми тоді розмовляли і вели себе з оточуючими? Як би ми підтримували стосунки з тими, хто поруч? Як часто ми говоримо людям, про яких щиро і глибоко дбаємо, що любимо їх?
Чи буде тоді мати значення, скільки грошей є у нас або у кого-небудь ще? Чи будемо ми безупинно гнатися за грошима і дозволяти їм необмежено управляти нашим життям? Нам, звичайно, потрібно заробляти собі на життя, щоб відчувати себе комфортно. Але де ж провести межу? Які наші відносини з грошима?
Наскільки вдячні і вдячні ми будемо тоді за своє життя? Як би ми оцінили своє благополуччя, здоров’я, свободу, сім’ю, друзів і так далі? Чи достатньо ми вдячні за те, що маємо?
Одні з перших дій, які ми можемо зробити під час будь-якої кризи – це помолитися, вірно? І як же ми молимося в цей час? З більшою щирістю і інтенсивністю, від щирого серця. Який тоді ми можемо зробити висновок про якість своїх молитов в «нормальні» часи? Чи молимося ми тільки раз в тиждень, або коли нам потрібна допомога або милість, або ж ми пам’ятаємо про Божественне в усьому, що робимо? Якщо ми в усі часи здатні молитися так само інтенсивно, як зараз, і глибоко з’єднуватися з нашим Творцем, тоді ми будемо діяти так, як якщо б Божественне постійно присутнє з нами, спостерігаючи і слухаючи. Як би ми тоді змінили свою повсякденну рутину?
Що заважає нам жити кожен день в сьогоденні і на практиці здійснювати все те, про що ми запитували, щоб урізноманітнити та вдосконалити свій спосіб життя? Тільки ми самі!
COVID-19 або будь-яка інша криза поза всяким сумнівом з часом пройде, оскільки тимчасове абсолютно все. І завжди знайдуться ті, хто виграє, і ті, хто програє. Якщо ви зможете чесно все це проаналізувати, то зрозумієте, що ця ситуація відкрила для нас безліч варіантів, з яких можна вибирати. І тільки від нас самих залежить, як ми їй скористаємося, і як оптимізуємо подарований нам час. Витратимо ми його даремно на мирські заняття або ж мудро розпорядимося, попрацювавши над собою.
Це непросто, але і не складно: потрібно лише бути послідовними і дисциплінованими. Наш розум схильний до забудькуватості і потребує постійного нагадування. Навіть я, занурюючись в свою повсякденну рутину, повинен постійно нагадувати собі про мету і напрямку. Виклики будуть завжди. А різниця полягає в тому, як саме ви їх приймаєте. Якщо ми зможемо придбати стійку звичку медитувати хоча б по 10-15 хвилин в день, щодня проводити самоаналіз, а потім планомірно працювати над тим, що потрібно в собі змінити або трансформувати, це дасть нам сили здійснювати особисте якісне зрушення не тільки під час кризи, але і кожен божий день.
