Не так давно я їздив в США. Мені довелося на деякий час покинути Шрі Піта Нілая в основному заради медичного огляду у мого лікуючого лікаря (у мене діабет 1 типу). Крім того, я побачився з сім’єю і старими друзями.
Моя родина не особливо духовна. Можливо, вони це приховують, але зовні їх «релігійність» і духовні переконання ніяк не проявляються. Хтось із рідних більш відкритий – вони розпитують мене про подробиці і деталі моєї віри і практики, інші ж навпаки намагаються уникати цих питань.
Однак, тема духовності так чи інакше постійно виникає незалежно від їх точки зору і відчуженості від цього аспекту, так як вона є невід’ємною частиною мого життя. «Зовнішній» світ, не занурений у повсякденну релігійну або духовну практику, зосереджений на сьогохвилинних задоволеннях. Якщо розум не прив’язаний до практики, яка зміцнює наш дух, нашу божественну природу і нескінченну здатність любити, він швидко пристосовується до бажань і чуттєвих насолод. Зазвичай я дуже близько спілкуюся з людьми на духовному шляху. Коли ж мені доводиться їхати з Ашрама, і я потрапляю в оточення людей з діаметрально протилежним життєвим фокусом, це буває справжнім шоком.
Я помітив, що швидко втягуюся в драми та ігри зовнішнього світу. Зазвичай, спостерігаючи непотрібний стрес, занепокоєння і дурні спокуси, в основі яких лежать чуттєві потреби, я просто сміюся. І завжди намагаюся займати позицію Любові – так, щоб Любов виходила від мене. І тим не менше мій розум потребує захисту від асоціювання і залучення в світський спосіб життя.
Під час останньої поїздки в США я виявив, що пролом в моїй самозахисту стала більше, ніж зазвичай. Деякі хороші звички стали пропадати. Сам я почав коливався то вправо, то вліво, а розум став танцювати під дудочку розігруються навколо мене драм. Єдине, що тримало мене в узді – моя садхана. Моє притулок – практика Атма Кріі. Це мій якір на духовному шляху. Мислити духовно – значить пам’ятати, що я є Божественна Любов. Тому, хоча розум стрибав, раз у раз втрачаючи фокус, садхана повертала мене в улюблене русло.
У моїх вухах часто відлунюють слова Парамахамса Вішвананди. Після мого першого інтерв’ю з Ним Він велів мені обов’язково практикувати Крію, і я відразу прийняв Його слова близько до серця. У цю поїздку в США я зрозумів, що садхана – мій фундамент. Практика дає мені, як мінімум, мій особистий час. Як я згадував у своєму блозі, в минулому році у мене спостерігався певний прогрес – я перестав ставитися до Крії як до чогось, що діє по-мінімуму. Навпаки, я розглядаю її як неймовірний інструмент, основу, стовпи і фундамент, на яких може будуватися моє духовне життя. Коли ми практикуємо не механічно, а з наміром Любові і прагненням до Божественного, Атма Крія Йога дає особливу міць, духовне піднесення і захист. Практика допомагає нашому розуму з’єднатися з духовним єством. Наша духовна самоідентифікація зміцнюється, а матеріалістичні слабкості відпадають. У цьому полягає благодать Атма Крія Йоги і Садхани в цілому.
Я так вдячний, що нам доступна Атма Крія Йога! Її міць життєво важлива для мого щастя, внутрішнього задоволення і духовного шляху. Садхана – неймовірний дар для духовних шукачів. Це фундамент духовного зростання. Вона привчає до міцної дисципліни й обгрунтованості. Садхана має для мене величезну важливість – так само, як і для будь-якої людини. Я хочу підкреслити її вирішальну роль для всіх, хто читає цей пост, щоб ви переосмислили свої відносини з Садханою. Саме вона може допомогти знайти вірну самоідентифікацію, самоототожнення з нашою істинною природою – природою люблячих істот. Садхана – воістину найбільший дар і безцінний інструмент.
